17.07.2019

Геннадій Дем’яненко: «В «LS GROUP» ніколи не ставили гроші на перше місце».

Президент футбольного клуба «LS GROUP» Геннадій Дем’яненко був гостем авторської програми Григорія Реви «Овертайм». Пропонуємо Вашій увазі першу частину відвертої розмови. Про особисте життя нашого президента, мотивацію гравців та похід на лікеро-горілчаний завод.

«Моя команда – «LS GROUP», і я за неї уболіваю»

 – Анатолій Дем’яненко, колишній футболіст легендарного київського «Динамо», часом не Ваш родич?

– Можливо (сміється). На Землі, мабуть, усі ми родичі. Можливо, дуже далекий, точно не знаю (сміється).

 – Ви з ним зустрічалися коли-небудь?

– Поки що не доводилося.

 – Хто такий Геннадій Дем’яненко, про якого останнім часом заговорили в футбольних колах області?

– Та хто такий… Юрист за фахом, у минулому прокурор. Зараз володію юридичною компанією «LS GROUP». Ми надаємо адвокатську допомогу не лише в Сумській області, а на всій території України. Плюс, як Ви уже згадали, граємо в футбол.

 – Чому саме футбол? У світі існує багато справжніх чоловічих видів спорту, наприклад, бокс або важка атлетика.

– Це любов із дитинства. Я виріс в Верхній Сироватці, а у сільській місцевості часто просто неможливо розвивати інші види спорту, окрім футболу. Є м’яч, неважливо якої якості, є ноги, є поле, де завжди можна грати.

 – Чого Ви досягли в футболі як гравець?

– Футбол для мене як почався на рівні дворового футболу, так і закінчився. Ось така кар’єра. Це було просто дитяче захоплення.

 – Були захоплення іншими видами спорту?

– Коли навчався в юракадемії, то займався вільною боротьбою. Але особливими досягненнями також похвалитися не можу, не дійшов до певних розрядів чи звань. Це було просто для здоров’я, для себе. Або навіть за компанію – старші товариші займалися вільною боротьбою, ось і я ходив з ними.

 – Уявіть ситуацію, що зараз буде можливість зіграти в товариському матчі, наприклад, з мвс-никами. Ви ще не забули м’яча?

– Теоретично – можливо, але не знаю, що з цього вийде (посміхається).

 – А з хлопцями під час тренувань не бігаєте?

– Де я, а де хлопці (посміхається). У них набагато вище рівень фізичної підготовки, навиків футбольних та тактичних знань, ніж у мене. Куди мені до них рівнятися.

 – А якщо, наприклад, Вас запросять до футбольної команди ветеранів «40+», де грають Андрій Прохорович, Андрій Грек та інші. Спробуєте?

– І це уже не мій рівень. Максимум, чим я можу допомогти, це порадами.

 – Я знаю, Ви – палкий футбольний уболівальник. За які команди уболіваєте?

– Моя команда – «LS GROUP», і я за неї уболіваю (посміхається). Усе залежить від турніру. Якщо УПЛ – то за «Шахтар», але чекаю, коли знову з’явиться «Металіст» на футбольній карті України. Я взагалі родом із Харківської області, тому усе зрозуміло, здається. У той же час, коли жив у Києві, то уболівав за «Динамо».

 – За ПФК «Суми» не уболівали свого часу?

– Не доводилося. У той час я мешкав у інших регіонах України, і за сумським футболом особливо не стежив.

 – А як почалася Ваша уболівальницька кар’єра?

– Коли грало «Динамо» з «Барселоною» і перемогло 4:0, то мій уже нині покійний дядько зводив на футбол. Це було неймовірне видовище, забитий вщент стадіон, емоції, думаю, Ви зрозуміли, про що я. 20 років пройшло з того часу, а все ще пам’ятаю матч до найменших подробиць.

 – Де Ви уже встигли побувати, на яких матчах, стадіонах?

– Та багато де. Від Першої ліги до матчів єврокубків. Хіба що не був на футбольних зустрічах за кордоном.

 – Які плани у Геннадія Дем’яненко-уболівальника?

– Дочекатися виходу «Металіста» в Прем’єр-Лігу.

 – А про ПФК «Суми» що скажете?

– Ураховуючи, що у мене є своя команда, якось негоже коментувати інші міські чи обласні клуби. Ви самі знаєте, які проблеми у ПФК «Суми». Наразі ж клуба практично не існує. Вийшло так, що команда залишилася на обочині замість того, щоб стати спортивним обличчям Сум.

«Дружина дуже часто критикує за футбол»

 – Як Вам удається поєднувати футбол, роботу та особисте життя?

– У різні часи все було по-різному. На першому місці все рівно були сім’я та робота, на все інше не вистачало часу. Зараз є можливість поєднувати, і я цьому дуже задоволений. Хоча дружина часто і критикує за футбол (посміхається).

 – Що Ви робите, щоб зменшити критику?

– Намагаюся приділяти сім’ї якомога більше часу.

 – Як у Вас виник варіант створити «LS GROUP» і чому саме в Верхній Сироватці?

– Усе дуже просто. Верхня Сироватка – селище, де я виріс і закінчив школу. Одного разу разом з друзями вирішили під час спортивного свята в селищі поїхати та подарувати дітям спортивну форму, м’ячі тощо. Потім «втянулися» в процес, спочатку уболівали та підтримували дітей, а потім і загорілися ідеєю створити дорослий клуб.

 – Збудували стадіон…

– Збудували – це дуже голосно сказано. Просто привели в порядок. Там дуже добрий газон, ПФК «Суми» навіть проводив тренування. Ще багато чого потрібно зробити, але уже є місця для уболівальників, роздягальні, душ… Вважаю, зараз стадіон один з найкращих в області з натуральним газоном. Зрозуміло, що це не «Ювілейний», але певний рівень тримаємо.

 – А чому саме на тому місці збудована «Сироватка-Арена»? Адже раніше ні в кого не доходили руки до цього…

– Поле там було історично. Варно визнати, що його запустили в свій час. Газон і залишився в хорошому стані, а ось прилеглу територію довелося приводити в порядок.

 – І для суперників непогано, адже поле перебуває поруч із центральною трасою…

– Так, зручне місце. Майже в центрі селища, і з будь-якої сторони без проблем можна до нього дістатися.

 – У минулому сезоні «LS GROUP» виграв Кубок, положивши в нього бронзові нагороди чемпіонату. Завдяки чому можливий такий успіх?

– Ми ніколи гроші не ставили на перше місце. Навіть в той час, як набирали перший склад, фінанси не відігравали головну роль. Я можу навести не один десяток прикладів, коли ніякі гроші не давали таких результатів. Звісно, без фінансової підтримки зараз нічого не зробиш. Дивіться, спочатку потрібно купити м’яч, який коштує не одну тисячу гривень. Ми зібрали хлопців, які влаштовували тренерський штаб та керівництво. Вони стали командою, яка грає добре, і робить це не за гроші.

«Мотивація? Минулого року водив хлопців на лікеро-горілчаний завод «Горобина»

 – Мабуть, матеріальне заохочення було для футболістів хорошим стимулом досягати таких результатів. Якщо не секрет, як Ви їх стимулюєте?

– Минулого року водив на лікеро-горілчаний завод «Горобина» (посміхається). Але не горілку пити, а просто на екскурсію. Заохочень маса – якісь премії, спільні поїздки, відпочинок. Думаю, у матеріальному плані ніхто не ображений, хоча для упевненості треба у них запитати (посміхається).

 – А дозволяєте футболістам після матчу розслабитися?

– Дозволяю, але вони цим не зловживають.

 – Як Ви і футболісти себе відчуваєте після поразок?

– Буває по-різному. Інколи всі сидимо, обличчя в підлогу, і думаємо, що зробили не так.

 – Як-то кажуть, апетит приходить під час їжі. Наскільки знаю, на цей сезон плани у Вас просто наполеонівські. Можете ними поділитися?

– Я б не говорив, що вони наполеонівські. Звичайні, робочі. Цього року хочемо посісти місце вище, ніж було в минулому сезоні. Звісно, мріємо про звання чемпіонів. Поганий той солдат, що не мріє стати генералом. Також ми заявилися в Кубок України серед аматорів, старт в серпні.

 – Цей сезон «LS GROUP» розпочав успішно, лише одна поразка в пасиві. Що можете сказати про гру з липоводолинським «Альянсом» в Суперкубку області?

– Ситуація з самого початку була для нас невигідною. У суботу ми зіграли важкий поєдинок чемпіонату області проти «Гранума», де вирвали перемогу на останніх хвилинах. А в неділю уже потрібно було грати в Суперкубку. Переїзди, мало часу на відновлення – усе це зіграло свою роль. Якби не сума цих факторів, то міг бути інший результат. Але матч відбувся, що уже говорити… Ми з «Альянсом» дружимо, хочу ще раз привіти клуб з перемогою, рахунок, як кажуть, на табло.

 – Як прокоментуєте ситуацію з двома автоголами?

– Після матчу ми сміялися з цього. Якби порахувати усі наші голи, то ми б здобули перемогу (посміхається).

 – «LS GROUP» нещодавно на свої футболках розмістив надпис про підтримку збірної України. Звідки з’явилася ця ідея?

– У збірної є гасло – Слава Україні. Ми поговорили в команді і вирішили також нанести його на нашу форму. Тут немає жодної політики, справа не в псевдо-патріотах, які на кожному році кричать про любов до країни, а своїми вчинками це не підтверджують. Зараз наші збірні показують хороші результати, нещодавно команда U-20 стала чемпіоном світу.

 – Тепер давайте поговоримо про ситуацію в нашому футболі. На Вашу думку, яка вона загалом, які є «плюси» та «мінуси»?

– Нещодавно ми проводили турнір Михайла Івановича Фоменка, і йому задали схоже запитання. Відповідь тренера: ситуація в футболі така ж сама, як і в країні. У держави є проблеми, не все гаразд з економікою, ті ж самі проблемі виникають і в футболі. Найголовніша проблема для Сумщини – відсутність інфраструктури. Беремо села: там немає умов для футболу, немає екіпірування і так далі. Футбол перебуває на тому рівні, який нікого не влаштовує. Була програма з будівництва футбольних полів. Побудували десяток-півтора, але це ж для міні-футболу, а не великі майданчики. Єдиний надсучасний стадіон – це «Ювілейний», але і він перебуває в тяжкому стані. Непогані арени в Тростянці, Глухові, Кролевці, але це ж міста! У селах все набагато гірше…

Друга частина бесіди з Геннадієм Дем’яненко вийде в ефір наступного тижня.