07.07.2020

Головний тренер «сумчан» Сергій Страшненко: «Гра без глядачів – це жахіття»

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Ще в минулому році ця команда, яка тоді називалася «LS GROUP», представляла Сумський район у чемпіонаті області з футболу серед команд вищої ліги. І представляла гідно – «LS GROUP» вперше у своій недовгій історії став чемпіоном Сумщини. А вже у нинішньому сезоні «LS GROUP» став ФК «Суми» та готується до дебюту в чемпіонаті України серед аматорських команд.  Про сьогодення, плани та перспективи команд говоримо з головним тренером команди Сергієм Страшненком, який нещодавно став біля керма колективу. Відразу зазначу, що розмовляємо на ти, тому що знайомі з Сергієм Сергійовичем дуже багато років.

В.Г.: Вітаю з призначенням та двома виграними трофеями.

С.С.: Дякую. Обидві перемоги не можу назвати легкими. У першому матчі за Кубок Свірськогоз «Колосом» (Северинівка) було важкувато тому, що ще не були у тих кондиціях, які можна назвати більш-менш оптимальними. За час, що залишався до поєдинку за Суперкубок області з ФК “Тростянець”, виконали великий об’єм роботи, підтягнули функціональну готовність і це зіграло одну з головних ролей у перемозі. Наша перевага була ще й в тому, що суперники не чекали від нас такої тактичної побудови – ми свідомо віддали ініціативу футболістам Тростянця. Зрештою, наш план спрацював, хоча у другому таймі й «підсіли».

В.Г.: Коли тобі запропонували стати головним тренером команди, не було якогось остраху чи невпевненості у своїх силах, адже перед колективом стоять високі цілі?

С.С.: Ні, звичайно. Завадою в такій ситуації і для вирішення таких завдань може бути лише одне – обмаль кваліфікованих футболістів. Тому що одна річ – підвести команду до якогось стану, а інша – виконавці на футбольному полі. Там уже тренери не виграють, все залежить від  професійності футболістів. Коли є кваліфіковані футболісти, набагато легше вирішувати завдання, які стоять перед командою. Коли є футболісти, готові в плані технічному, тактичному – тоді всі завдання під силу. Ну й, звичайно, гідне фінансування.

В.Г.: В команді з’явилися доволі імениті футболісти, тож мабуть і з кваліфікованими кадрами і з фінансуванням все гаразд?

С.С.: «Коронавірусна» криза вдарила по всьому, в точу числі й по футболу. Але в нас особливих проблем немає. Упевнений, якщо все буде тривати в тому ж напрямі, то нам під силу буде доукомплектуватися до початку сезону і виконати поставлені завдання, спочатку на аматорському рівні.

В.Г.: Як імениті новачки себе проявляють на тренуваннях, у побуті?

С.С.:  Для мене, в першу чергу, важливі людські якості. З тим же Володимиром Прийомовим я раніше не був знайомий особисто, але, звичайно, знав, що є такий доволі іменитий футболіст. Коли ми познайомилися, у мене до нього з’явилася велика повага – він дуже скромний як людина, ніякої зірковості, з ним дуже приємно спілкуватися. А як футболіст пограв на дуже високому рівні – такі команди у його послужному списку, як «Металіст», «Шахтар» кажуть самі за себе.  Коли він вперше зайшов до роздягальні, то молоді гравці його буквально «вели» очима, аж поки він не сів на своє місце. Адже раніше гравців такого рівня вони лише по телевізору бачили.

В.Г.: Хто допомагає тобі в роботі?

С.С.:  Коли мене призначили головним тренером, то запропонували самому підібрати помічника.  Я думав недовго й моім помічником став Віталій Бугайов.  Думаю, сумські вболівальники його добре знають. Адже він зіграв у другій та першій лізі більше 300 матчів, у тому числі багато грав і за сумські команди.  Його квалфікація дозволяє  пояснити усе гравцям й показати.  Так що працюємо разом.

В.Г.: Як колишнього воротаря, тебе влаштовує воротарська позиція у команді?

С.С.: Так, цілком влаштовує. І Богдан Горох і Нікіта Сітнер доволі кваліфіковані голкіпери.

В.Г.: Коронавірус дуже вплинув і на плани підготовки команди і на строки проведення змагань, адже «Суми» вже б повинні були грати в аматорському чемпіонаті.

С.С.: Коронавірус, звичайно, вплинув на підготовку не лише нашої команди, й всіх інших.  Найголовніше – як би футболіст не займався індивідуально, командної роботи це не замінить.  Старт чемпіонату перенесено на серпень, тому маємо ще достатньо часу, щоб привести  гравців до нормальних кондицій, налагодити командну гру.

В.Г.: Як зараз команда готується до сезону?

С.С.: Після матчу за Суперкубок команда отримала невеличку відпустку.  А з 13 липня ми починаємо активну підготовку до чемпіонату України. Будемо займатися у дворазовому режимі. Зранку це робота над швидкісною та спеціальною витривалістю, а вечірні заняття будуть присвячені лише роботі з м’ячем. Тренувалися і будемо тренуватися на «Ювілейному» та на запасному полі у Верхній Сироватці. Газон там доволі непоганий. 

В.Г.: Чи будуть якісь виїздні збори, турніри?

С.С.: Були попередні розмови з приводу турнірів. Але знову ж таки, багато чого змінилося. Тут останнє слово за нашим президентом Геннадієм Дем’яненком.  

В.Г.: Не було думок заявитися в чемпіонат та Кубок області?

С.С.: У  нас немає такої кількості футболістів, щоб грати на два фронти. Тому ми не можемо собі такого дозволити, як той же «Тростянець» чи «Альянс». Да і не бачу в цьому сенсу. Ми наразі заявляємось в Кубок України, Кубок України серед аматорів та на аматорський чемпіонат України. Так що, матчів буде вдосталь.

В.Г.: Скажи, а які враження від гри без глядачів?

С.С.: Найгірші. Тому що людина приходить на футбол подивитися, отримати задоволення, відпочити, отримати заряд емоцій – позитивних, а буває й негативних. І футболісти, в свою чергу, отримують заряд від глядачів. Як на мене, це жахіття – грати без вболівальників на трибунах.

В.Г.: Які позиції в команді потребують підсилення?

С.С.: Нам в першу чергу потрібні центральний та крайній захисники. Це головні позиції, де нам потрібно посилитися. Ну й крайній атакуючий півзахисник. Але це дуже важко – знайти такого центрального захисника, якого хочеться. Тому я дуже задоволений, що нам вдалося знайти на цю позицію Богдана Колесника. Це вихованець сумського футболу, який потім займався у київському спортінтернаті. Потім він потрапив до столичного «Арсеналу», де вже у 18 років був «під основою». Потім він поїхав до Миколаєва, але там його чомусь не заявили на першу лігу, тому він кілька місяців грав на першість міста. А коли приїхав до Сум, то я йому зателефонував і тепер він гравець ФК «Суми». З нього повинен вирости футболіст високого рівня. 

В.Г.: Завдання, які стоять перед командою, я так розумію, не змінилися – успішний виступ серед аматорів з прицілом на другу лігу.

С.С.: Так, саме на виконання цих завдання ми й будемо націлюватися. Адже вже через кілька місяці буде створюватися професійний клуб, готуються відповідні документи для виступів ФК «Суми» серед команд майстрів. Вже час повертати у Суми професійний футбол.

Анатолій Поляченко, «Вісті Сумських громад»